Наукова стаття авторського колективу: Парсяк Володимир (Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, Україна (відповідний автор), Жукова Олена (Виконавча директорка ГС “Мрський Кластер України”), Ващиленко Артем (Директор ТОВ “Центр Підтримки Бізнесу”).
Анотація. Мета роботи – проаналізувати стан справ в українській блакитній економіці. Це дослідження обмежилося регіонами, які зараз не окуповані російською армією. Це географічні межі. За видами економічної діяльності це рибальство та рибопереробка, аквакультура, прибережний і морський туризм, морські перевезення. Предметом дослідження є теоретичні та прикладні аспекти визначення тенденцій розвитку основних видів господарської діяльності морегосподарського комплексу.
Методологія. Для вирішення поставлених проблем автори використали методи аналізу, синтезу, систематизації та узагальнення. За результатами проведеного дослідження з’ясувалося, що уряди, наукове співтовариство, академічні кола, бізнес-інвестори приділяють все більше уваги блакитній економіці. Основна причина полягає в тому, що ресурси, які людство має на землі, закінчуються. А інших ресурсів на планеті немає. Крім того, існують перспективи економічного зростання, пов’язані з морською галуззю. Це нові робочі місця, внесок підприємств блакитної економіки в покращення макроекономічних показників, соціальну стабілізацію в прибережних регіонах прибережних держав. У цьому контексті актуальним є об’єднання зусиль прибережних держав навколо актуальних проблем освоєння ресурсів Світового океану. Чорне море та прилеглі до нього країни не є винятком. Кожен з них намагається зрозуміти, який у нього потенціал, що потрібно зробити для його мобілізації, що можна запропонувати партнерам для розробки та реалізації спільних проектів. Україна завжди позиціонувала себе як морська держава. На це є вагомі причини. Має протяжну берегову лінію, великі площі внутрішніх вод, територіальне море та виключну економічну зону.
Висновок. Велика кількість нових даних, представлених у цій статті, дає цінну інформацію про важливі аспекти ділової активності в ключових секторах української блакитної економіки. Тепер можна краще зрозуміти його потреби та внесок у розвиток усіх зацікавлених сторін. Подані узагальнення важливі для практиків, особливо для власників і керівництва підприємств.
Ключові слова: Україна, економіка, блакитна економіка, рибальство, аквакультура, прибережний морський туризм, морський транспорт. Класифікація JEL: L10, L60, O18, R10
1. Вступ. Підвищена увага до блакитної економіки в останні роки зумовлена зростаючою роллю Світового океану як одного з найбільших постачальників життєво важливих екосистемних послуг для людства, як джерела їжі та як сфери діяльності для численних морських галузей промисловості, які забезпечують роботою сотні тисяч людей у прибережних районах та укладають контракти для підприємств за її межами. Це суднобудування, морські вантажні та пасажирські перевезення, аквакультура, офшорна вітрова енергія, енергія припливів і хвиль, марикультура, видобуток корисних копалин з морського дна та під ним, рекреація тощо. Об’єктивно перспективи блакитної економіки не оминають Україну з її внутрішні морські води площею 27 тис. км2, територіальне море площею близько 30 тис. км2, морський державний кордон протяжністю 1355 км, виключна економічна зона площею 82 тис. км2. Детальний Порядок денний блакитної економіки, розроблений Європейською Комісією, має на меті об’єднати потенціал промисловості, фінансів, наукових кіл та органів державної влади для створення синергії від відповідних інвестицій у дослідження, навички та інновації. В Україні центром підприємств блакитної економіки є частина Північного Причорномор’я в географічних межах Одеської та Миколаївської областей. Нижче наведено загальне представлення деяких його різновидів.
Метою цього дослідження є визначення ключових гравців української блакитної економіки в її ключових секторах: рибальство та аквакультура, прибережний морський туризм і морський транспорт. Джерелами інформації були публічні реєстри, звіти Державної служби статистики України, інформація, розміщена на офіційних веб-сайтах зареєстрованих підприємств, організацій та установ, бази даних громадських об’єднань (зокрема, ТОВ “Центр Підтримки Бізнесу”, Морський Кластер України, Регіональні торгово-промислові палати).
2. Рибальство та рибопереробка На Одеську та Миколаївську області припадає відповідно 15 та 22 відсотки водних живих ресурсів, видобутих вітчизняними рибалками (Fish and Seafood, 2019). Основу вилову морської риби складали камбала, кефаль, трахурус, синь, диплодус, бичок та ін. У деяких із них спостерігаються факти надмірного вилову риби, впливу несприятливих антропогенних факторів, порушення правил рибальства і, як наслідок, зменшення обсягів промислового виробництва (Дем’яненко, 2019). Це робить актуальним започаткування марикультурних проектів, на з одного боку, та впровадження програм збереження біологічного різноманіття у природних водоймах внутрішнього, територіального моря та виключної економічної зони – з іншого. Внаслідок військової агресії Росії та введення воєнного стану в Україні у 2022 році промисловий вилов водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водах (їх частинах), внутрішніх морських водах та у виключній (морській) економічній зоні України зменшився на понад 62% і склав 20,0 тис. тонн (у 2021 році – 53,4 тис. тонн). Близько 80% користувачів водних біоресурсів припинили господарську діяльність. У Чорноморському басейні промислова діяльність суб’єктів господарювання України фактично припинена. Внаслідок цього виникли непереборні перешкоди для науково-дослідної діяльності у сфері рибного господарства, а рибальству у водах поза юрисдикцією України завдано значних збитків. Незважаючи на те, що вона зберігає членство та здатність до експедиційного промислу в зоні відповідальності Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики (CCAMLR) і Організації рибальства в Північно-Західній Атлантиці (NAFO). Станом на 1 серпня 2022 року збитки суб’єктів рибного господарства України через дії терористичної держави становлять майже 40 мільйонів доларів США. (Через війну, 2022 р.) Рибопромисловий комплекс Одеської області складається з Чорноморського морського порту, 6 рибопереробних фабрик і заводів, 104 рибогосподарських підприємств різних форм власності, 7 рибних господарств, 4 з яких мають статус племінних ферми.
3. Аквакультура. Аквакультура відкриває широкі перспективи для розвитку рибогосподарського комплексу Одеської та Миколаївської областей. Їхні прибережні морські води є сприятливими екосистемами для вирощування молюсків (мідій, устриць, рапанів), промислове вирощування яких не потребує витрат на штучні корми. Пліт розміром 16×25 м, до якого підвішено 600 десятиметрових колекторів, дає понад 4 тонни м’яса устриць на рік. Оскільки життя молюсків пов’язане з фільтрацією води, вони також очищають її. Особливо від хвороботворних бактерій. (Консолідований звіт, 2018) За підрахунками вчених, один молюск може очистити до 100 літрів води на добу. На півдні України перспективно культивувати евригалінні види морських риб, які живуть в умовах помірної та змінної солоності та температурного діапазону цієї зони. До них належать: – кефаль (кефаль плоскоголова, кефаль червоногуба, кефаль золотиста) – за рахунок штучного відтворення, випасання в лиманах і лагунах; – Pleuronectidae (Platichthys – чорноморський калкан) – можливе штучне розмноження, контрольоване вирощування в басейнах, рециркуляційні системи; – Осетрові риби (осетер, севрюга, бестер, білуга, різні гібриди осетрових) – шляхом штучного розведення, контрольованого промислового розведення в ставках, рециркуляційних системах; – Gobiidae – розмноження та вирощування пасовищ за допомогою штучних рифів. (Українська шаланда, 2021) У 2020 році в Миколаївській області працювало 33 спеціалізованих промислових рибницьких господарства та 56 аквакультурних об’єктів. Тут розпочалася реалізація проекту «Аквабатор» – інкубатора для створення підприємств у сфері аквакультури. Він передбачає створення екосистеми для розвитку аквакультури на півдні України. Реалізується ТОВ “Центр Підтримки Бізнесу”, Миколаївською міською та Галицинівською селищною радами в рамках Програми підтримки галузевої політики. (Аквабатор, 2022) Загальна вартість «Аквабатора» – 8,9 млн грн. З цієї суми 5,9 млн грн передбачив держбюджет, решта – кошти партнерів. Очікується, що в майбутньому «Аквабатор» стане привабливим туристичним об’єктом. Планується проводити екскурсії та частувати гостей свіжоприготованими стравами.
4. Прибережний і морський туризм. Чорноморське узбережжя Одеської та Миколаївської областей має великий рекреаційний потенціал. Серед його складових особливої уваги заслуговують:
– Спорт і відпочинок. У свою чергу вона поділяється на підсистеми: водного та підводного відпочинку;
– Санаторій. Він заснований на мобілізації ряду сприятливих бальнеологічних факторів (морської води, повітря, мінералізованих вод і грязей) для відновлення життєвих сил і підтримки здоров’я пацієнтів;
– Пізнавальний. Йдеться про організацію екскурсій до архітектурних споруд, пам’яток історії та культури (у тому числі розташованих у прибережних районах країни), ознайомлення з етнографічними особливостями регіонів, унікальними природними явищами, розкопками стародавніх цивілізацій.
Лікувальний профіль курортів Одеси та Одеської області характеризується наявністю природних лікувальних ресурсів: мінеральних вод Одеського, Куяльникського та Чорноморського родовищ, полоїдів Куяльникського та Хаджибейського лиманів, ропи лиманів та озер.
Морські пляжі, природні об’єкти і комплекси завдяки кліматичним умовам сприятливі для лікування, оздоровлення та медичної реабілітації.
У 2022 році в Одеській області працювала 321 здравниця, яка могла прийняти понад 40 тисяч клієнтів. Серед найбільш успішних здравниць – Білгород-Дністровський (141 заклад), Татарбунарський (80), Кілійський (75), Овідіопольський (56) райони. (Розвиток, 2020).
Основні рекреаційні зони Миколаївської області також розташовані на Чорному морі та лиманах. За даними Головного управління статистики у Миколаївській області, послуги з оздоровлення та відпочинку надає 271 заклад охорони здоров’я та відпочинку на 29229 ліжок. Серед них 79 готелів (3332 місця), 13 санаторіїв (3273 місця), 12 пансіонатів (2416 місць), 167 баз відпочинку (19357 місць). Найбільш перспективними напрямками розвитку туризму в Миколаївській області є екологічний, сільський (зелений), історико-культурний, промисловий, молодіжний, активні види туризму (рафтинг, кайтинг, джампінг, пішохідний туризм, спортивне орієнтування). (Програма …, 2020).
Закон України «Про туризм» проголосив його одним із пріоритетних напрямків розвитку економіки та культури. Розроблені в цьому контексті відповідні програми становлять комплекс взаємопов’язаних правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію конституційних прав громадян на відпочинок і здоровий спосіб життя. Сфера туризму та курортів охоплює роботу підприємств понад 50 видів діяльності, сприяє підвищенню рівня зайнятості населення приморських регіонів, збереженню та розвитку їх культурного потенціалу, як частини міжнародної складової, сприяє гармонізації відносин між країнами і народами. (Закон України «Про туризм», 2023; Програми …, 2020).
5. Морські перевезення. Економіка України залежить від ефективного функціонування портів. Близько 39% її зовнішньої торгівлі (за обсягом) проходить через порти. Зокрема, 90% валового експорту сільськогосподарської продукції. За останні роки обсяги переробки вантажів у морських портах мають тенденцію до зростання (у 2015 році – 144,7 млн. тонн, у 2016 році – 131,7 млн. тонн, у 2017 році – 132,6 млн. тонн, у 2018 році – 135,2 млн. тонн, у 2019 році – 160,0 млн. тонн)). У 2019 році контейнерні термінали перевантажили понад 1 003,5 тис. TEU, а обсяги контейнерних перевезень зросли на 18,6%. (Морські порти України…, 2020). Одеський морський порт є одним із найбільших на Чорному морі. Його 55 причалів мають загальну річну пропускну спроможність 51 млн тонн різних вантажів. П’ять елеваторів і три криті склади розраховані на захист і перевалку 12 млн тонн зерна на рік. У логістичну схему морських вантажоперевезень також інтегровані порти Південний, Чорноморськ, Ізмаїл, Білгород-Дністровськ, Рені та Усть-Дунай. У Миколаєві та Миколаївській області функціонують 34 порти та припортові термінали, які складають структуру Бузько-Дніпровського морського транспортного вузла. Найбільш ефективними з них є Миколаївський морський порт, Ольвійський спеціалізований морський порт, Очаківський порт, Миколаївський річковий порт, НІБУЛОН, Миколаївський спеціалізований морський порт Ніка Тера. (Порти в Миколаївській області, 2023 р.). Їх географічне положення, близькість до підприємств-експортерів продукції, розвинена мережа пов’язаних річкових, залізничних, автомобільних та повітряних сполучень сприяють організації транзиту вантажів. За даними Адміністрації морських портів України, зростання обсягів перевалки через порти Миколаєва у 2018 році порівняно з 2017 роком склало 5,7%. (Про затвердження…, 2020). З початком війни ВМФ Росії паралізував комерційне судноплавство в Чорному морі. Альтернативою морському транспорту став Дунайський судноплавний шлях. Порти найбільшої річки Європи стали основною альтернативою морському сільськогосподарському експорту, їхня пропускна здатність досягла 1,5 млн тонн на місяць. Вантажообіг дунайських портів за 9 місяців 2022 року склав понад 11 млн тонн, що в 3,5 рази більше, ніж за аналогічний період минулого року. (Дунайські порти …, 2022). Ще одним сегментом ринку морських перевезень є будівництво та обслуговування морських енергетичних об’єктів. Блакитна енергія – це інструмент звільнення людства від вуглеводнів, кількість яких на планеті постійно вичерпується. Він також має потенціал для сталого виробництва енергії, що важливо перед обличчям зростаючих екологічних загроз і викликів. Імплементація нового законодавства, запровадження відповідних стандартів, розробка та реалізація проектів сприяють підвищенню потенціалу компаній у цьому секторі енергетики. Синя економіка не може виконувати свою місію без головної складової основного капіталу – кораблів. Для цього потрібні все нові й нові технічні засоби:
– здатність вирішувати все нові й нові завдання, що виникають у зв’язку з освоєнням Світового океану (як за складністю, так і за обсягом робіт); – максимально можлива економічна ефективність при експлуатації;
– мінімальний або нульовий шкідливий вплив на навколишнє середовище.
З цієї причини суднобудування не залишається осторонь. За роки незалежності кількість суднобудівних підприємств Південного промислового регіону зросла майже вдвічі. Це сталося завдяки ініціативі приватного капіталу. Інвестори та керівництво, звичайно, вітали б державні стимули. Але в умовах, коли їм доводиться чекати, вони шукають власні шляхи розвитку свого бізнесу. Військово-політичне протистояння між Україною та Росією суттєво вплинуло на кількість побудованих кораблів. У 2014 році обсяг виробництва знизився на 33,3% порівняно з 2010 роком. При цьому кількість побудованих кораблів у 2020 році зросла вдвічі порівняно з першим роком війни (2014). Із 176 споруд майже 30% належить Миколаївському суднобудівному заводу «НІБУЛОН» (50 суден). Значно змінилася структура портфеля замовлень. У ньому з’явилися військові об’єкти, будівництво яких розпочато до 25 лютого 2022 року у співпраці з Державним оборонним концерном Турецької Республіки (корвети) та Великої Британії (ракетні катери). Що стосується цивільного суднобудування, то тут переважає індивідуальне виробництво. Це сприяє використанню модульних технологій і раціональному управлінню ланцюгами поставок. Це дозволяє виконувати контракти швидко, високоякісно та за конкурентоспроможними цінами. Особливістю довоєнної України є динамічний розвиток судноремонту та конверсії. Якщо дивитися на кількість виконаних замовлень, то видно, що їх обсяг значно перевищує обсяг суднобудування. Судноремонт у 2014 році постраждав набагато менше і швидше відновився. У 2019 році кількість замовлень майже досягла рівня 2010 року. Реалії сучасного суднобудування – це розквіт машинобудування. У Миколаєві та Одесі працює понад 12 конструкторських бюро. Лише один входить до групи «Укроборонпром». Решта знаходиться у приватній власності та постійно нарощує обсяги послуг, що надаються іноземним та вітчизняним замовникам. Левова частка діючих компаній представляє нове покоління інвесторів, менеджерів та інженерів з унікальним способом мислення та дій. Це означає, по-перше, що завдяки їхньому ентузіазму та капіталу була створена індустрія інтелектуальних послуг, яку можна порівняти хіба що з IT-бізнесом. Вони відкрили та впровадили нову стратегію розвитку, засновану на стандартах цифрової економіки. Ще однією характерною рисою є прийнятна вартість виконаної роботи, яка не обтяжена високими накладними витратами, характерними для організацій з розгалуженою бюрократичною структурою управління. В результаті знизиться вартість проектів і підвищиться їх конкурентоспроможність.
6. Висновки. У результаті цього дослідження було зроблено ряд корисних висновків. Виявилося, що попри всі проблеми бізнесу в довоєнній Україні, блакитна економіка існує і має бажання розвиватися в кожному із секторів, які були в центрі дослідження. Представники бізнес-спільноти (переважно малого та середнього бізнесу) надали якісні практичні докази того, що вони добре знають принципи блакитної економіки. Водночас вони розуміють, з якими проблемами стикаються при реалізації цих основних постулатів. Моніторинг показав залежність підприємств від місцевої інфраструктури та здатність приватної ініціативи протистояти зовнішнім викликам (загрозам) шляхом мобілізації внутрішнього потенціалу. Дослідження дозволило зрозуміти інноваційні способи репозиціонування підприємств блакитної економіки (їх маркетингової стратегії, продуктів) на національному та міжнародному ринках. Важливою умовою розвитку блакитної економіки є створення для неї інституційної основи, реалізація нормативно-правових актів, програм, що регулюють діяльність уряду, приватних інвесторів, торгово-промислових асоціацій, науково-дослідних установ та університетів, а також спонукати громадянське суспільство до активних дій. У цьому плані зроблено багато, і ще багато потрібно зробити в майбутньому. Після закінчення виснажливої та руйнівної війни українським підприємцям буде надзвичайно корисно відчути підтримку іноземних інвесторів та донорів. Тому так важливо зосередити зусилля на участі в міжнародних програмах підтримки блакитної економіки та грантових програмах ЄС.
7. Практичні наслідки Велика кількість нових даних, представлених у цьому звіті, дає цінне розуміння важливих аспектів ділової активності в ключових секторах української блакитної економіки, потреб і внеску всіх зацікавлених сторін у її розвиток. Подані узагальнення, висновки та рекомендації важливі для практиків, особливо для власників та керівництва підприємств. Об’єднавши зусилля та працюючи разом, вони можуть отримати конкурентні переваги та захистити себе від багатьох загроз і ризиків. Національні органи влади та органи місцевого самоврядування повинні визнати, що створення належних умов для розвитку блакитної економіки може бути глобальною вигодою: створення робочих місць, особливо у високотехнологічному, інтелектуальному та цифровому бізнесі, відкриття джерел багатства для морських спільнот, і добробут жителів узбережжя.
Список літератури:
Закон України «Про туризм» (2023). Доступний на: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 324/95-%D0%B2%D1%80#Text (accessed 16 February, 2023).
Сайт проекту Aquabator (2023). Доступний на: https://aquabator.online/ (accessed 17 February, 2023). Через війну в Україні вилов риби скоротився на 60% (2022). Доступний на: https://agropolit.com/news/24334-cherez-viynu-v-ukrayini-na-60-skorotivsya-vilov-ribi–derjribagentstvo (accessed 15 February, 2023).
Консолідований звіт про аквакультуру в усіх областях-партнерах (2020). Доступний на: https://blacksea-cbc.net/ images/e-library/BSB461_DACIAT_-_Consolidated_report_on_aquaculture_in_partner_ countries_UA.pdf (accessed 16 February, 2023).
Морські порти України та Одеської області: підсумки 2019 року. Департамент морського комплексу, транспортної інфраструктури та зв’язку Одеської ОДА (2020). Доступний на: https://morhoz.od.gov.ua/pro-viddil/ (accessed 17 February, 2023).
Дем’яненко К. (2019). Перспективи українського промислу в 2020 році. Доступний на: https://uifsa.ua/news/ fishery/prospects-for-ukrainian-fisheries-in-2020 (accessed 15 February, 2023).
Стратегія розвитку Одеської області на 2021–2027 роки (2020). Доступний на: https://www.minregion.gov.ua/ wp-content/uploads/2020/05/strategiya-rozvytku-odeskoyi-oblasti-na-period-2021-2027-roky.pdf (accessed 17 February, 2023).
«Риба та морепродукти: підсумки 2018 року та оцінки 2019 року» (2019). Доступний на: http://edclub.com.ua/ analityka/ryba-ta-ryboprodukty-rezultaty-2018-roku-ta-ocinky-na-2019-rik (accessed 15 February, 2023).
Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021–2027 роки (2020). Доступний на: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/695-2020-%D0%BF#Text (accessed 17 February, 2023).
Порти в Миколаївській області (2023). Доступно: https://tripoli.land/ua/infrostructura/porty/ nikolaevskaya (accessed 16 February, 2023).
Значно зріс вилов риби з Чорного моря (2019). Доступний на: https://darg.gov.ua/_vilov_vodnih_bioresursiv_u_0_0_0_9117_1.html (accessed 15 February, 2023).
Дунайські порти в поточному році збільшили вантажообіг у 3,5 рази. (2022). Доступний на: https://agropolit.com/news/24608-dunayski-porti-zbilshili-vantajoobig-u-35-razi-u-potochnomu-rotsi (accessed 18 February, 2023).
Програма розвитку туризму та курортів Миколаївської області на 2021–2023 роки. Доступний на: https://www.mk-oblrada.gov.ua/UserFiles/decree/16111534666008403ad2055.pdf (accessed 17 February, 2023).
Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Доступний на: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/471-2020-%D0%BF#Text (accessed 18 February, 2023). Українська шаланда: щоб їсти свою морську рибу, потрібно будувати рифи. Доступний на: https://agravery.com/uk/posts/show/ukrainska-salanda-sob-isti-vlasnu-morsku-ribu-treba-buduvati-rifi (accessed 17 February, 2023).
Отримано: 10 березня 2023 р. Прийнято: 16 квітня 2023 р. Опубліковано: 28 квітня 2023 р.
Джерело: Three Seas Economic Journal