7 лютого 2025  відбувся круглий стіл «Розвиток суднобудування як фактор економічної стійкості та самодостатності України». Організаторами виступив Український союз промисловців і підприємців (УСПП) та члени Наглядової ради ГС «Морський Кластер України» (ГС МКУ) Сергій Гурський та Ігор Лисицький,  в рамках діяльності Антикризового штабу стійкості економіки в умовах воєнного стану УСПП.

У вступному слові Анатолій Кінах Президент УСПП зазначив, що Україна повинна відновлюватися не за принципами сировинної економіки, а як індустріальна та  інноваційна економіка з високою питомою  вагою переробної галузі.  

Сергій  Гурський генеральний директор ДП «Класифікаційне товариство «Регістр судноплавства України», член Наглядової ради ГС МКУ проінформував про стан та  перспективи розвитку суднобудівної промисловості України. 

«На сьогоднішній  день суднобудівна галузь України існує і це  вже є позитив, вона складна, багатогранна.  Ще до початку повномасштабного  вторгнення галузь знаходилась у кризі,  але  головне, за три роки війни вона не знищена і  досі представлена усіма основними  ланками індустрії і зберігає високий  потенціал» – зазначив він.

Підкреслено, що у зв’язку із воєнним станом в країні  суднобудівні та судноремонтні підприємства в більшості «на паузі» і чи більше часу це триватиме, тим складніше буде їх відновлення. Основні проблеми, з якими зіткнулися підприємства, включають пошкоджену матеріально-технічну та енергетичну базу, втрату висококваліфікованих кадрів як корабельних спеціальностей, так і інженерно-забезпечувального сектору, а також втрату ринку металопрокату та логістики.

Сергій Гурський зазначив, що навіть у таких умовах небайдужі до галузі спільноти, зокрема Асоціація суднобудівників України та Морський Кластер України, проводили численні засідання, круглі столи й конференції щодо проблематики галузі.

«Однією з перших конференцій від початку повномасштабної війни був Європейський морський день в Україні, проведений у місті Миколаєві у травні 2022 року, коли місто було під постійними обстрілами. Це підкреслює незламність нашої галузі та її стійкість», – додав він.

Також Сергій Гурський наголосив, що функціонування таких громадських організацій, як УКРСУДПРОМ та ГС МКУ, є показником інституційної зрілості галузі. 

«Прогрес суднобудування впливає як на науково-технологічну, так і на соціально-економічну сфери та стимулює галузеву взаємодію, створюючи кумулятивний ефект не тільки в самій галузі, а й в інших сферах виробництва. Важливо зазначити, що суднобудівна промисловість через свої специфічні особливості не може існувати без державної підтримки, адже це галузь з довгим виробничим циклом і значними капіталовкладеннями. На сьогодні ситуацію слід розглядати як запуск галузі з нуля. Але у нас є значний плюс: досвід, що збережений, і не втрачена матеріально-технічна база. Це зовсім інший підхід, який потребує усвідомлення всіма учасниками ринку реальної ситуації. Держава повинна відігравати роль модератора та ініціатора, розуміючи, що після закінчення війни світовий бізнес не відразу почне розміщувати замовлення в Україні. Одним з ключових факторів стане питання страхування ризиків. Формування та реалізація державної програми розвитку вітчизняного суднобудування є непростим завданням, що потребує значних зусиль і ресурсів. Водночас слід врахувати, що цей шлях проходили інші країни, навіть у ще складніших умовах, наприклад, післявоєнна Японія, Південна Корея та Китай», – підсумував він.

Ігор Лисицький член Наглядової ради ГС МКУ проінформував про нагальні питання щодо створення сприятливих умов розвитку галузі.

Спікер окреслив основні проблеми розвитку галузі, які були виявлені під час ґрунтовного опрацювання даного питання в рамках діяльності стейкхолдерів галузі, отже:

• • • –  відсутність системи управління розвитком суднобудівної промисловості України;
    • – брак  постійного попиту на  продукцію суднобудівної промисловості України;
    • – низький рівень замовлення фундаментальних досліджень і прикладних науково-технічних розробок;
    • – відсутність належних фінансово-кредитних механізмів фінансування програм та проєктів у суднобудуванні;
    • – нестача конкурентних умов здійснення суднобудівної діяльності, у тому числі у сфері оподаткування;
    • – зношеність науково-виробничого потенціалу суб’єктів господарювання суднобудівної промисловості України;
    • – скорочення кадрового потенціалу галузі.

  «Ми бачимо конкурентоспроможну  галузь суднобудування,  яка задовольняючи внутрішню  потребу забезпечує такий рівень  проектування,  побудови суден  та кораблів, які б мали експортний потенціал. За  рахунок такого механізму ми могли говорити про відродження галузі», – підкреслив він.

Ігор Лисицький зазначив, що вже була розпочата робота над Стратегією відродження суднобудування на період до 2035 року. У 2023 році проект був направлений до відповідних органів. Також була надана інформація про можливості вітчизняних  підприємств частково або повністю задовольнити внутрішній попит. Ключовими заходами Стратегії були визначені:

• • • Визначення ЦОВВ, відповідального за формування та реалізацію Державної промислової політики у сфері суднобудування;
    • Актуалізація потреби потенційних замовників у суднах різного призначення, корабельно-катерному складі, морських роботизованих комплексах;
    • Проведення огляду наявних спроможностей С/Г суднобудівної промисловості України;
    • Прийняття:
      • Державної цільової програми відновлення флотів України;
      • Державної цільової програми відновлення науково-виробничого потенціалу підприємств суднобудівної промисловості України;
    • Приведення умов ведення суднобудівної діяльності у відповідність до кращих прикладів існуючої світової політики.

Наприкінці доповіді Ігор Лисицький звернувся до Анатолія Кінаха, президента УСПП, з пропозицією організувати робочу групу при УСПП на регулярних засадах для напрацювання та актуалізування Стратегії відродження суднобудування. Як представник  ГС «Морський Кластер України» він підтвердив намір організації активно брати участь в роботі даної робочої групи.

Євген Трушляков, ректор Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова (НУК) зазначив, що наразі існує суттєва проблема в тому, що в новому переліку спеціальностей затвердженому Кабінетом Міністрів України викреслено «Суднобудування», як спеціальність, а також не її включили до переліку спеціалізацій в галузі «Машинобудування». 

В НУК станом на 2025 рік понад 450 викладачів, 85 професорів та 270 кандидатів, докторів філософії. Навчається понад 9 тис. студентів на всіх спеціальностях з них 1400 іноземних студентів. У 2022 році було 5 ракетних влучань в приміщення університету, проте наукова та освітянська робота продовжилась, наслідки руйнувань усуваються. І наразі, Євген Трушляков зазначає, що:

“Університет є третім в Україні по кількості іноземних студентів, і це, зокрема, з-за спеціальностей в тому числі “Суднобудування”, яке входить в ТОП-10 спеціальностей серед вибору студентів. 726 майбутніх бакалаврів та 34 майбутніх магістра з іноземних студентів навчаються саме на цій спеціальності. Українських студентів на спеціальності “Суднобудування” навчається 142 на бакалавраті та 32 на магістратурі”, – підкреслює він.

Михайло Різак, заступник директора із взаємодії з іноземними організаціями та державними органами влади ТОВ «ССЗ «НІБУЛОН»  проінформував про розвиток суднобудування на внутрішніх водних шляхах та про проблеми із якими зіткнулося підприємство пов’язаних із повномасштабною війною. 

Так, ССЗ НІБУЛОН знаходиться в Миколаєві і основною проблемою підприємства, як зазначив доповідач –  є неможливість передати судна замовнику. Адже Миколаївський портовий вузол – це єдиний порт, на сьогоднішній день,  портової інфраструктури де є суднобудівні заводи з якого не було здійснено евакуацію флоту. Понад 100 одиниць флоту заблоковані, 30 з яких іноземні, 70 – судна внутрішнього плавання.

“Навіть за умови гострого дефіциту суден на внутрішніх водних шляхах, а саме на річці Дунай, на початок війни цю проблему можна було розв’язати шляхом евакуації флоту або будівництва нового на Миколаївських суднобудівних заводах. Однак це виявилося неможливим через відсутність можливості передати судна”, – зазначив він.

Михайло Різак зазначав, що для формування попиту на суднобудування компанія бачить три необхідні дії, які потрібно зробити, це:

1. евакуація флоту у найближчий час, який необхідно розмістити на внутрішніх водних шляхах світу;
2. відновлення шлюзових ліній при майбутній  відбудові Каховської ГЕС;
3.  державні та міжнародні замовлення

Своєю чергою Володимир Науменко, директор ТОВ «ПКВН» зазначив про важливість та актуальність проведення заходів з підтримки річкового флоту. 

“Для відродження річкового флоту, який експлуатувався на р.Дніпро, необхідна підтримка держави. Необхідні рішення, щодо зменшення фінансового навантаження, пільги та послаблення для бізнесу”, – зазначив він.

Доповідач звернув увагу на те, що гостро стоїть питання судоремонту, адже кожні 5 років судна, які стоять на річці, потрібно піднімати, але наразі при відкритті навігації ця можливіть буде обмежена (1 судоремонтний завод в Києві). Також, наголошено на тому, що наразі висока вартість ремонту з-за відсутності конкуренції. Проблемною також визначено високу вартість причалів та можливість їх використання, власник яких фактично відсутній. Окремо стоїть проблема із відсутністю фахового персоналу.

Ігор Волошин, генеральний директор ТОВ «Суднобудівний завод «Океан», доповів про стан і можливості судоверфей України.

Доповідач поінформував, що не зважаючи на те, що підприємство знаходиться у критичній близькості до лінії бойового зіткнення з 2022 року, вони змогли добудувати судно, яке потім було спущено на воду у 2024 році. На 2025 рік у підприємства продовжуються суднобудівні проекти. Протягом 2022-23 років були заключені 2 контракти (судноремонтні замовлення). У 2024 році виконується повний комплекс з судоремонту. На даний час на підприємстві задіяно понад 300 кваліфікованих працівників. 

  “З 2022 року акцент підприємство зробило на збереженні виробничого потенціалу та кваліфікованих кадрів. Підприємство працює і дивиться у майбутнє, але ми не бачимо ніякої зацікавленості з боку держави. Проте ми сподіваємося, що держава сама повинна відповісти чи потрібна суднобудівна галузі, чи ні?” – підкреслив Ігор Волошин.

Учасники круглого столу жваво обговорювали питання необхідності розробки та реалізації стратегії для відродження суднобудування в України, актуальність проведення аудиту наявного флоту та загалом наявних можливостей підприємств морегосподарського комплексу.

Анатолій Кінах підсумовуючи засідання зазначив, що:

«Потрібна реалізація промислової політики в цілому, і суднобудування зокрема. На нашу думку, цим має опікуватися Мінстратегпром – за активної участі і підтримки Мінінфраструктури та ін. профільних органів, а також галузевих асоціацій, суднобудівників, профільних ВНЗ», – підкреслив він.

Як зазначили організатори, в Резолюції події, що буде підготовлена за підсумками засідання, йтиметься про запуск постійної експертної робочої групи на базі Антикризового штабу. Також будуть підготовлені рекомендації Уряду по формуванню системи управління розвитком суднобудівної промисловості як складової індустріальної політики України, активні дії в даному напрямку профільного ЦОВ (Мінстратегпрому), проведенню цільового засідання КМУ щодо стану виконання Стратегії морської безпеки в частині суднобудування. Документ спрямують в парламент, РНБОУ, Офіс президента, Уряд. Антикризовий штаб проводитиме моніторинг реалізації цих ініціатив та в травні проінформує про результати в рамках свого засідання.

Своєю чергою Морський Кластер України продовжує активно працювати над підтримкою українських морських підприємств, створенням нових можливостей для співпраці та розвитку.